Я розумію пана Каганця в його намаганні замінити «блаженні» на «щасливі». Бо для українського вуха, що занадто потерпіло від московських «ізречєній», слово «блаженний» набуло не властивого для нього початкового змісту. Бо в Московії блаженними називали чомусь осіб із екстравагантною поведінкою, мало того, часто осіб «не сповна розуму». Я напевне не знаю походження слова «блага», від якого і утворене слово «блаженний».
Але якщо на те твоє бажання, шановний читачу, спробую пояснити, так як я це собі думаю.
Древні люди інколи путали звуки «р» і «л», діти до певного віку і зараз так «р» вимовляють. А як на те, в українській мові є дуже підходяще слово «брага», що означає хмільний напій. І той напій давні люди не споживали щодня, бо ті, які б хотіли б так жити - напиваючись, давно б пропали: і дикі звірі навколо, і сувора природа, і обмежені ресурси. Бо кожен день давньої людини був відданий життєво необхідним справам.
І лише у дні своїх свят людина могла оставити свої повсякденні клопоти та присвятити себе спілкуванню з вищими силами. Недарма ж сказано: свято. І якраз для відчуження від повсякденних клопотів і користувались отим звичаєм споживати брагу. І справляв цей звичай усталеним чином (а не хто як попало) старійшина чи жрець, передаючи чашу з тим напоєм по колу. В деяких племен були власні чашки для пиття браги, але відміряв все одно старший однією мірою. Оце єднання з колом своїх, серед яких перебуває і вища сила, підносила людину духом, давала впевненості на майбутнє. Пили « благу» і благословили Всевишнього і друг друга.
Отож і вибрав пан Ігор із трьох можливих значень перекладу із древнього тексту євангелія (щасливі, блаженні, благословенні) слово «щасливі».
Але: щастя – поняття чисто людське і, якоюсь мірою, особисте. Окрім того ж, не буває в нормальної людини постійного відчуття щастя. Бо різні події викликають у неї як радість, так і смуток. Заповіді ж блаженства, це – заклик до постійної і неперервної дії бути таким, як там сказано. Тож поняття про людське щастя, на мою думку, сюди зовсім не підходить.
Як я вже зауважував, негативний образ блаженних зробила нам Російська православна церква, що називала блаженними різних «юродивих» і часто безумців. Колись Син Божий виганяв з таких диявола, а Москва приписала їх до вірних ученню Хреста. Десь так приблизно ж сприймається звучання першого правила блаженства по-церковному: «блаженні убогіє духом…». Для нас, сучасних людей, це як обухом по голові. Бо в російському народі, а звідтіля і в нас, слово «убогій» означає злиденний, ба навіть нікчемний. Хоча є й інше значення: прохач, старець. Але в житті вони більше просять в людей, а не в Бога. І просять їжі, а не Духа Святого.
Первісне ж значення слова «убогій» було інше: з Богом, у Бога, у Бозі. Пробував я читати правила ( а віруючому треба б читати це хоча б раз на день), як змінив слово «убогі» словом «спраглі». Ніби й нічого, але відчуття певної невідповідності осталося. Бо про спрагу буде в наступних правилах. Тож зараз читаю так: «Блаженні у Божім Дусі…». Читаю сам і вас, шановні читачі, запрошую.
Кому до сих пір при слові «блаженні» ввижається храм на Красній площі Москви, то замість «блаженні» читайте «благословенні» і ви ніяким чином проти правди не погрішите.
Для мене, а я надіюсь, що після цього роз’яснення і для багатьох вас, блаженні, це – у Богім Дусі, лагідні, засмучені через несправедливість, спраглі правди і праведності, милосердні, чисті серцем, миротворці, стійкі в переслідуваннях, що не бояться гонінь через віру в Бога. По-суті: поняття блаженства і розкриваються ознаками з дев’ятьох правил.
Ось як тепер звучать ці правила.
Блаженні у Божім Дусі,
бо їхнє – Царство Небесне.
Блаженні засмучені,
бо вони будуть утішені.
Блаженні лагідні,
бо землю успадкують вони.
Блаженні голодні та спрагнені праведності,
бо вони нагодовані будуть.
Блаженні милостиві, бо помилувані будуть.
Блаженні чисті серцем,
бо вони будуть бачити Бога.
Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть.
Блаженні гнані за праведність,
бо їхнє – Царство Небесне.
Блаженні й ми,
як ганьбити та гнати нас будуть,
і будуть облудно на нас наговорювати всяке слово лихе,
і все це ми витерпимемо ради Господа.
Радіємо і веселімося: нагорода бо наша –
велика в Царстві Божому.
Слава Тобі, Боже наш, Слава Тобі.
Немає коментарів:
Дописати коментар