Скритність.
Один
чоловік, дуже хотів насолити людям, серед яких він став жити. Але подумав, що краще зробить
задумане, коли вони матимуть його за свого. Краще йому буде, коли вони йому
довірятимуть. І він знатиме про них все: що і як вони роблять чи планують
робити, де що в них лежить. Та й знати про їх відносини між собою не лишнє. Бо
раптом хтось виявиться гниленьким всередині і стане злонамірному в пригоді.
Я не
знаю, чому він рішив так робити. Може хотів розорити односельців на користь
своїх родичів, що по ослабленню цих могли б приїхати здалеку. Чи може сам хотів
підкорити. Але для повної довіри вирішив бути найкращим з цих, кого він
збиравсь ошукати. Старанно гамував
ненависть в своїй душі, аби ненароком не вирвалась і не відкрилась навколишнім.
Навіть перед домашніми прикидався добрим, чесним і совісним. Ну зовсім таким, як і ті люди, серед кого він
жив. Аякже ж, велика мета вимагає відповідних зусиль.
Вже й
всі односельці ладні були вибрати його своїм зверхником, вже він намітив собі
підходящих помічників, що здатні легко піддатися дурному впливу. Але не
судилося. Бо раптово помер. Точно не знаю: чи то підкосила зненацька хвороба
смертельна, чи то лютий звір забив його на полюванні. Але помер. Все село
жалкувало за ним і багато плакало.
Щось в цій казці не так. Що?
Немає коментарів:
Дописати коментар