ВИГЛЯД ПАСКИ

Про символи.

Про хрест я вже писав.

А от про паску, що так люблять українці пекти і їсти на Великдень, треба сказати декілька слів. Чому форма паски кругла? – Хто хоч коли пік вдома хліб, той знає, що форми для тіста не можуть бути з кутами без заокруглення. В тих же хлібопічках, що продаються  необмежено в торговій мережі, ви ніколи не найдете абсолютно квадратної форми. Хоч трохи кути будуть заокруглені. Це обумовлене властивостями тіста та вже готової хлібини. Бо так легше витягувати готову хлібину з форми. І потім легше ту форму мити і чистити.

ПРО БЛАЖЕНСТВА

Про блаженства (див. стор.114).
Я розумію пана Каганця в його намаганні замінити «блаженні» на «щасливі». Бо для українського вуха, що занадто потерпіло від московських «ізречєній», слово «блаженний» набуло не властивого для нього початкового змісту. Бо в Московії блаженними називали чомусь осіб із екстравагантною поведінкою, мало того, часто осіб «не сповна розуму». Я напевне не знаю походження слова «блага», від якого і утворене слово «блаженний».
Але якщо на те твоє бажання, шановний читачу, спробую пояснити, так як я це собі думаю.

ПРО СПОКУШАННЯ

Даремно пан Ігор викинув епізод із спокушанням (див. ст.111).

Чи було спокушання в такому вигляді, ніхто не знає. Але я не став би пов’язувати набуття присутності Святого Духа з фізіологічним очищенням під час згідно власного наміру голодування в пустині. В пустині робити ж це звісно легше, аніж серед людей.

Дух зійшов ще на Йордані. І втілений Син Божий отримав величезні можливості. І цілком вірогідно, що лукавий запрошував використати такі можливості для власного задоволення. Розгорнув перед ним у реальному сприйнятті (лукавий це вміє) всі царства світу: влада, вишукана їжа, жінки і інше, що й зараз невпинно пропагують нам засоби масової дезінформації. Але Син Божий послав далеко спокусника: геть від мене.

Цей епізод із самотнього пустельного періоду є цінним тому, що дає можливість викрити ще одну апокрифічну брехню проти Сина Божого. Ще давно, читаючи «Шлях Аріїв» Юрія Канигіна, я наткнувся у нього на такий от міф, що Ісус мав собі за жінку Марію Магдалину і вона після його вознесіння родила від нього сина.

Вже достатньо знайомий з Новим Завітом, я, звичайно ж, не повірив (от бачите: як корисно бути в темі). І епізод спокушання в пустині, який я уважно простудіював, переконав мене в моїй правоті.

Бо ставши на «стезю» після Йордану, знаючи, що його чекає, чи став би Син Божий вести себе ніби легковажний юнак? Чи потрібний йому був кровний нащадок на Землі при тому, мав мільйони духовних нащадків? Тож для мене цінність епізоду спокушання в пустелі – незаперечна.

ПРОСТІР ВОЛІ

Простір Волі? – Що це значить?

Чи Господь нам – люблячий отець, а ми його діти?

Чи Він – Господар нам, а ми його раби? Бо бути хоч хай і рабами у Творця Всесвіту не стільки ганебно, як більше почесно. Існує в багатьох людей і така думка про віруючих як рабів Божих. А приводить вона до одного висновку: лише сліпа покора і страх перед покаранням водить нас життєвими дорогами. Не розуміння потрібності чи необхідності багатьох вчинків, а лише страх не догодити.

Інша справа, коли діти люблять Отця Небесного свого, а Він любить їх як творіння своє і та любов є взаємною, як і має бути. То такі люди, хто вважає себе дітьми Божими, ведуть себе не як піддані з примусу. Бо що означає любити Бога? Це означає старатися не засмучувати Його вчинками, що суперечать його велінням.

Це означає не співдіяти з тими, хто не признає Його Волю, а навпаки: шукати спілки з іншими – люблячими Його дітьми.

Бо Господь Сам є досконалість і нас хоче бачити досконалими в тій мірі, в якій це для нас можливо натепер. І найперша риса тієї досконалості – душа, що прагне Царства Божого. А вже тілесна сутність людини підтягнеться до потрібного рівня, коли в тому буде Господу потреба.

А от як діяти людині, що прагне такої досконалості, взнаємо читаючи статтю "Мораліст". А читаючи вголос "Молитвослов", наближаємось до єднання з Богом ще тут на Землі. Дійте за правилами і будьте щасливими.

ПРО НАТІЛЬНИЙ ХРЕСТИК

ПРО НАТІЛЬНИЙ ХРЕСТИК

«А що то в тебе, друже за ладанка чи оберіг який замість хрестика на шиї висить?» – запитав я свого племінника. «Адже хрест являється поважним знаком протягом не одного тисячоліття. То чому ж його не носити як оберіг, коли все одно носиш якусь цяцьку на ланцюжку.»

Відповідь його мене вразила одночасною самовпевненістю і недалекістю. Що загалом часто в парі ходять. Він мені доводив, що хоч сам по собі хрест є непоганим знаком(оберегом), але зображення мертвого тіла на ньому не може мати позитивного впливу на його молодий організм.

Отож спробую спростувати оті вигадки, які втокмачують у молоді ще незрілі душі ненависники хрестиянства. Певно що носіння натільного хрестика вже дуже заважає їхнім темним задумам. Мої доводи (як і завжди) – прості.