ПРО
НАТІЛЬНИЙ ХРЕСТИК
«А що то
в тебе, друже за ладанка чи оберіг який замість хрестика на шиї висить?» –
запитав я свого племінника. «Адже хрест являється поважним знаком протягом не
одного тисячоліття. То чому ж його не носити як оберіг, коли все одно носиш
якусь цяцьку на ланцюжку.»
Відповідь
його мене вразила одночасною самовпевненістю і недалекістю. Що загалом часто в
парі ходять. Він мені доводив, що хоч сам по собі хрест є непоганим
знаком(оберегом), але зображення мертвого тіла на ньому не може мати
позитивного впливу на його молодий організм.
Отож
спробую спростувати оті вигадки, які втокмачують у молоді ще незрілі душі
ненависники хрестиянства. Певно що носіння натільного хрестика вже дуже заважає
їхнім темним задумам. Мої доводи (як і завжди) – прості.
Перш за
все ніхто не запевнить мене в тому, що натільний хрестик є зображенням мертвого
Тіла Господнього на хресті. Він там – ще живий. І демонструє надзвичайну силу
духу і віру в майбутнє воскресіння. А перед своєю смертю виголошує незаперечну
істину всіх хрестиян, звертаючись до свого Отця, що є Творцем Всесвіту. Ця істина звучить так: повністю віддаю себе в
руки Твої і лише на Тебе надіюсь.
А на
кого ж ще можна надіятись в цьому світі, як не на Бога – Творця цього світу?
«На себе» - скажете ви. І будете праві. «На себе, коли знаходитесь під захистом
Творця всесвіту» - додам я. Маленьке ніби уточнення, але яка різниця! Багато, а
мо й більшість, мають такий захист, але небагато його помічають.
Противник
носіння хрестиків з Тілом Господнім скаже, що якийсь час на хресті все ж було
мертве тіло, а вже потім його зняли. Так – було. Але це було тіло Сина Божого.
Нествореного, а народженого Творцем від своєї Суті. Народженого Творцем ще до
створення нашого світу. А вже потім пішло творення всього і людей. І потрібно
було немало часу (хоча що для Бога той час?), аби знайшлась найдостойніша із
достойних, що допомогла Сину Божому ввійти в цей світ людиною. Пізнати його
так-би мовити на власній шкірі. Сказати людям, що, попри здавалося б непереносиму
тяжкість буття, це – дрібниці, це – не кінець. Бо кінця людині нема взагалі. Бо
людина – не шматок м’яса. Бо вона не просто Боже створіння, як і всі інші живі
істоти і неживі предмети. У людини є душа. І та душа від Бога, а значить –
безсмертна. От про що говорить натільний хрестик.
Немає коментарів:
Дописати коментар