МОРАЛІСТ

Мораліст

Хтось, не пам’ятаю хто, обізвав недавно мене моралістом. І  я не впевнений, що обізвав заслужено. Ну що ж: будемо виправлятися. Або оправдовуватися.
Перекласти оці три псалми з російської (чи церковнослов’янської) на українську виникала думка не один раз. Хоч переклади вже робилися в різний час і різними людьми. Але хотілося, аби люди атеїстичного сприйняття світу не лякалися згадуванням імені Бога. А який Бог у хрестиян? – А Бог наш є Слово Правди. Зараз, через деякий час, сам дивуюся: де я побачив у тих псалмах багато такого, що в них того ніби й немає.

По-перше.
Достойна пошани та людина, що не питає ради в негідників і що не має співучасті з тими, хто порушує закони і що уникає розпусників. Бо прагне жити по-совісті і не забуває про це ні вдень, ні вночі. Тому й подібна та людина до дерева, що росте над тихою водою, що корені його не мають спраги і плоди родить добрі. Всяка добра справа вдається йому.
А безсовісні, що безчесні своєю підлістю, подібні пилюці і сміттю, що пориви вітру правди гонять їх геть. І не зможуть сховати своєї підлості від порядних людей, але в своїй зарозумілості й далі творитимуть зло собі на погибель.

По-тридцять третє.
Прагну правди повсякчасно, прагну славити істину устами моїми. І хто не є зарозумілим – зі мною цьому радітиме.
Шукаємо правду істини і – знаходимо.
А знаючи правду, небезпеку свою поменшимо.
Отож питати правди не стидаємось. Бо хто боїться жити не по-правді, хай він буде бідним чи багатим, той позбавиться багатьох прикростей.
Спробуйте жити так і – побачите.
Бійтеся жити не по-совісті, чоловіку ж то, окрім цього, небагато треба. Це тільки спочатку, не те щоб важко, більше незвично якось.
Не злослов і не бреши.
Старайся поступати справедливо до несправедливих, з добрим серцем - до безневинно терплячих, мирись, з ким це – можливо, і живи собі з миром в серці без ненависті.
Будь чесним в діях і бруд злословний до тебе не пристане.
Сміливо називай зло злом і хай люди тебе почують.
І хай не буде в тобі ні перед ким гордості, бо всі достоїнства, які може є в тебе, то – природній стан людини. Змирись з тим, що хтось виявився значно ліпший від тебе у всьому і хай він буде тобі за приклад.
Хто ж впускає до серця свого вогонь ненависті і інших пристрастей, той скоро тим вогнем буде спалений і помре. Щасливий же той, хто з добром у серці і навіть по-смерті не забудуть люди його добре ім’я.

По-шістдесят сьоме.
Хай постане правда у всьому світі і вороги її хай позабігають геть.
Хай розвіються, як на вітрі отой дим, що смердить.
Хай розтануть, як отой сніг від весняного сонця.
Хай прийде радість в серця тим, хто правди не цурається.
І надія хай не покине сердець ваших.
Бо надія потрібна всім: і сиротам, і вдовам, і тим, що без даху над головою, і невільникам.
Бо вона – як той літній дощик, що не дає зав’янути зелені, майбутній їжі нашій.
Бо надія придає нам сили, а безнадія – забирає.
Повірте у силу правди і ви станете народом кріпким і непереможним.